Бузина завжди шанувалася в народі за унікальні цілющі властивості. Знахарі використовують з неї буквально все: квіти, листя, кору, коріння і особливо ягоди. Бузина походить із родини жимолостевих і налічує близько 40 видів. В нашому краї її росте 3 види: чорна, червона, трав'яниста. Вони мають специфічний і трохи неприємний запах. Частіше люди бачать чорну бузину, бо це розкішний кущ, зрідка дерево до 5 - 6 метрів висотою.
У слов’ян-русичів цей кущ був оберегом, рослиною наділеною великою цілющою силою. Вони поклонялися її. Ставши на коліна, зверталися із молитвою – заклинанням: “Бузино! Послав мене Даждьбог до тебе, аби ти взяла на себе недугу, а мені дала здоров’я”. Її не можна викорчовувати, щоб не накликати різні хвороби. На місці, де зостався корч від бузини, не можна нічого будувати, те місце нещасливе. Серед людей були застороги. Не можна викопувати бузину, бо зсудомить руки й ноги. Не спалюють її гілля, бо тіло обсипле наривами. Корову не можна бити бузиновим прутом бо буде сохнути.
Квітне бузина у травні - червні. Збирають квіти у розпал цвітіння, але так, щоб у суцвітті не було побурілих пелюсток. Тоді сировина буде якісною. Їх відразу потрібно відділити від квітконіжок. Якщо вони зостануться, то лікувальні властивості втрачаються, а смак і запах погіршаться. Сушити розстеляють у затінку.
Здавен, квіти застосовували як кровоспинний, протизапальний засіб при простуді, кашлі, бронхіті, ларингіті, ангіні, туберкульозі, грипі, невралгії, онкохворобах, при аденомі, фіброміомі, артритах, подагрі. Від вживання настою з квітів добре очищається організм. Приготувати настоянку не складно: 1 ст. л. квітів заливають склянкою окропу. Настоюють в емальованій чи скляній посудині 20 хв, п'ють по третині склянки тричі на день.
Квіти бузини додають у тісто, і це надає йому мигдалевого запаху, мускатного присмаку. Висушені квіти – чудовий компонент трав’яних чаїв. Пасічники кладуть суцвіття у вулик, це певним чином оберігає бджіл від вароатозу. Свіжі зірвані молоді листки прикладають до хворих, забитих місць. Обкладають бешихові, артритні, артрозні та подагричні ураження. Відварені у молоці молоді листки добре лікують обпечені, запалені, запрілі місця, гемороїдальні шишки. Весняні листочки, відварені в медові, використовують як проносне при хронічних закрепах. Вживати ці ліки варто обережно, починаючи з невеликих доз. При подагрі приймають ванни із листя бузини: 8 склянок свіжого листя бузини уварюють у 6 - 8 літрах окропу до 25 хвилин. Доливають у воду, доводячи температуру до 37 градусів. Тривалість ванни – до 20 хв. При хворобах нирок готують напар з листя бузини. Квіти бузини чорної містять стероїдний гормон, що активно бере участь в обмінних процесах організму. Цим й пояснюється високий терапевтичний ефект у лікуванні хвороб, пов’язаних з порушенням обміну речовин. Атеросклероз, висипи на тілі, прищі різного походження – це все лікується бузиною.
Кора бузини, окрім згаданого, має сильну сечогінну дію, відвар кори і кореня – по 15 кожного на літр води, кип'ятять 20 хв. Вживають при хворобах нирок, набряках, водянці, діабеті.
Бузину називають ягодою довголіття, і в цьому є істина.
Ягоди бузини це – делікатес, їжа, ліки. Вони містять в собі різні цукри – глюкозу, фруктозу, інвертний цукор, кислоти, дубильні речовини, барвники. Поряд із ними, особливо в недозрілих плодах, є алкалоїд, самбунігрин, який розпадається на синильну кислоту. Тому у свіжому вигляді вживання плодів може викликати нудоту. При варінні – температурі до 100 градусів – алкалоїд руйнується. Із проварених ягід бузини готують: варення, компоти, желе, начинки для цукерок, тортів. Кисіль сухих ягід успішно лікує навіть задавнений холецистит. І що особливо цінне: ягоди зварені і змішані з медом, допомагають при розумовому перевантаженні. Вживають ці ліки по столовій ложці тричі на день з не гарячою водою. А четвертий раз обов’язково перед сном. Зникає відчуття: “важкої голови”, нудоти, запаморочення. Бузина посилює імунітет, тобто захисні сили організму. Хто її вживає, той має добру формулу крові. Навіть пташки щорічно перед відлітанням у вирій, накльовуються ягід бузини. Вони надають їм сили долати значні відстані. Лісові мешканці лікуються бузиною від укусів змій.
Є ще бузина червона. Це також компактний кущ. Її жовтаві квіти зібрані в щільну яйцеподібну волоть, в другій половині літа вони перетворюються у красиве декоративне гроно. Тому її висаджують у лісопосадках, ягоди також охоче поїдають пташки. Люди запримітили, що кішки, деякі звірі, обгризають гору, особливо весною, можливо їх приваблює наявність валеріанової кислоти.
Бузину трав’янисту іноді називають собачою. Росте вона групами. Має багаторічне кореневище,з якого щовесни виростають цупкі стебла до 2 метрів висотою. Росте на вирубах, засмічених місцинах. Пагін закінчується щиткоподібним суцвіттям. Ягоди її отруйні, але вона помічніша за чорну бузину, при лікуванні онкохворих.
Листя, зелені пагони, недозрілі ягоди, мають досить неприємний запах через надмір отруйних речовин. Однак це наділяє травянисту бузину ще однією цікавою особливістю. Де вона росте, там не заводяться миші й пацюки. Не до вподоби бузина шкідниками садків. Якщо вона є поблизу кущів-ягідників, метелики на них не відкладають яєць. Стебла бузини можна вставлять в кущі агрусу, смородини. Бузина, за Християнства, гнана й переслідувана рослина. Ніби то її посадив чорт і весь час сидить під нею. Церква колись забороняла мати її навіть близько біля садиб, тому багато старовинних рецептів до нас не дійшло і можливо, найголовніший, рецепт довголіття.