Буквиця лікарська. У сербській та хорватській мовах ця рослина має назву ranilist, що в перекладі означає “лист на рану”, у словацькій navadni čistec та, що лікує рани. А латинська назва буквиці Betonica officinalis походить від назви іспанського племені Vettonier, яке першим у Середньовіччі почало використовувати буквицю, як лікувальний засіб.Також у середньовічній Європі буквицю садили у аптечних садках монастирів і навколо церков. А пофарбована квітами буквиці шерстяна нитка на запʼясті давнього європейця була улюбленим захистом від відьом. В Італії, коли хочуть сказати про людину, що вона на всі руки майстер, кажуть “Він має стільки ж талантів, як буквиця”. Адже буквиця лікарська і цілюща, і харчова,і ефіроолійна, і медоносна, і фарбувальна й декоративна рослина. Цікава назва цієї рослини не тільки відома у всьому світі, а й має глибинну суть. З точки зору науки етимології, Буквиця (від лат. іnitium - початок) - перша літера початкового слова книги, глави чи розділу, збільшена за розміром порівняно зі звичайною початковою літерою. Застосовується для підкреслення початку твору і налаштування читача на потрібне сприйняття подальшого тексту. У східнословʼянських рукописах буквиця мала подібність до візерунків народних вишивок. Отже, рослина названа Буквицею нашими предками для того, щоб підкреслити початок життя і налаштувати нас на відповідне сприйняття світу. Розʼяснення: рослина Буквиця благотворно і обʼємно впливає в першу чергу на нирки, а значить - сприяє відновленню і накопиченню чистої енергії, яка збагачує і живить енергію роду. А чиста енергія роду - це початок Життя. Рослина Буквиця енергетично надзвичайно потужна: відновлює ауру, тонкі тіла, допомагає відновити звʼязок з Божественним Світом, відчути істинну направленість життя, відновити енергетичний баланс, допомагає зосередитись на внутрішньому стані, віднайти спокій, впевненість і тиху радість, до того ж відчути деструктивні надбання, накопичення, залежність від категорій мислення, прийняти їх і відновити стан цілісності. Буквиця підтримає при надмірному виснаженні, перевантаженості, пригніченості, додасть сил віднайти ціль і сенс життя. А також заспокоїть прояви роздратування, гніву, агресивної злості, різноманітних страхів, категоричності, тривоги, недовіри до життя. В цілому відновлює на всіх рівнях і дбає про чистоту, що є початком і основою духовного розвитку. Буквиця має своєрідний сильний запах і солодкувато-гіркий терпкуватий смак. На фізичному рівні рослина виявляє протизапальну, жовчогінну, сечогінну, послаблюючу, седативну та знеболюючу дію, регулює артеріальний тиск, посилює кровообіг, поліпшує травлення і обмін речовин. Седативний вплив настоянки з буквиці більш ніж вдвічі активніший за вплив валеріани. Використання буквиці лікарської є ефективним при хронічному гломерулонефриті і пієлонефриті з явищами гіпертензії. У народній медицині буквицю використовують при трахеїті, туберкульозі легень, що супроводжується інтенсивним виділенням харкотиння, при стійкому кашлі з гнійним харкотинням, астмі, коклюші, шлунково-кишкових захворюваннях, зокрема при гіперацидному гастриті, діареї, жовтяниці, гепатиті, запальних процесах у сечовивідних органах, при гіпертонічній хворобі, нервових захворюваннях, епілепсії, облітеруючому ендартеріїті нижніх кінцівок, при подагрі та поліартриті. Зовнішньо буквицю використовують при золотусі, варикозному розширенні вен з виразками, раку шкіри, пітливості ніг, для загоєння ран. Буквиця стимулює процеси регенерації тканин.
Спосіб застосування: Внутрішньо: 1 столову ложку з верхом трави залити 1 склянкою води, довести до кипіння і вимкнути. Охолоне, процідити. Приймати по 50 мл 4 рази на день за 30 хвилин до їди. При гастриті, гепатиті, жовтяниці, діареї - перед самою їжею. Спиртову настоянку приймати по 1 чайній ложці 3-4 рази на день за 30 хвилин до їди.
Протипоказання: вагітність, лактація, отруєння та розлади шлунку, гіпотонія.