Назви парила цікаві і всі виходять із його властивостей: глекопар, грудник, зрад-зілля, реп’ях жовтий, серпник, яблун, парник, судопар, маслянка, золотник. Парилом його називають ще й тому, що його навар використовують при випарюванні горщиків, глечиків, взагалі посуду, щоб позбутись неприємного запаху та покращити якість молока, яке в них зберігається. Інша назва - золотник - свідчить, що траву обов’язково приймали після того,як правили “Золотник” (“Враз”). Подекуди парило ще називають буквиця, гармонія, земляничник, Іванкове зілля, кожушечки, курячі лапки, репичай, товстунка жіноча.
Парило звичайне росте по всій території України у світлих лісах, на узліссях, серед чагарників, на схилах край доріг.
Для виготовлення ліків використовують траву парила, яку заготовляють під час цвітіння рослини. Зрізають верхівки стебел завдовжки 30-40 см, а з нижніх здерев’янілих частин стебел обривають лише листя. Зібрану сировину сушать на вільному повітрі в тіні або у провітрюваному приміщенні, розкладаючи тонким шаром.
Препарати парила звичайного мають в’яжучі й сечогінні властивості, збуджують апетит і рефлекторно посилюють секрецію травних залоз, сприяють нормалізації обміну речовин, виявляють кровоспинні й слабкі жовчогінні властивості.
В народній медицині парило є незамінним для усунення застійних явищ у печінці та жовчному міхурі. При “твердій печінці” та жовчних камінцях діє лагідно і сприятливо.
Лікують парилом запалення підшлункової залози - панкреатит, хвороби шлунку (мале соковиділення, погане травлення), ослаблену діяльність кишківника. Сприятлива рослина для нирок - виводить камінці, усуває запалення сечового міхура, набряки. Доречна при нетриманні сечі у дітей, при мимовільному сечовиділенні, особливо нічному, в людей похилого віку. При бронхіті, сухому кашлю вживають як відхаркувальний засіб. Парило є однією з небагатьох рослин, котра ефективно бореться зі стрептококовою інфекцією, золотистим стафілококом (спиртова настоянка). Помічна при герпесі, висипах на шкірі і слизових оболонках, викликаних вірусами.
Парило має і глистогінні властивості. Настій парила приймають при гепатитах, жовтяниці, жовчнокам'яній хворобі, як шлунковий засіб і протиотруту при алкалоїдних отруєннях, проти проносів і глистів, від геморою та бородавок, для зупинки внутрішніх кровотеч (кровохаркання, ниркові й маткові кровотечі), у випадку стійкого запалення сечового міхура, при застійних явищах і набряках.
Концентрований відвар або напар використовується для полоскання горла при ангіні, запаленні рота, ясен, при стоматиті, промивання ран, примочок до виразок, при геморої,пролежнях,при фурункулах і дерматитах, для промивання піхви при білях та для ножних ванн при відчутті втоми після тривалої мандрівки.
Щойно зірвану рослину товчуть і прикладають до забитих місць, ран, які погано заживають. Парило зменшує запалення суглобів при ревматизмі, ревматичному артриті. Парило втамовує бентежність, смуток на серці.
Як приймати парило: Внутрішньо - настій трави ( 2 ст. ложки сировини на 400 мл окропу, до 1 хвилини кип’ятити на слабкому вогні, 2 год настояти, процідити) приймати по пів склянки 4 рази на день перед їдою.
Зовнішньо - настій (5 ст.ложок сировини на 400 мл окропу, настояти 15 хв, процідити) для полоскання, компресів, примочок, спринцювань і ванн для ніг.